Вирішення спорів у Харкові, Києві та по всій Україні: цивільні, сімейні, господарські спори. Реєстрація ФОП, ТОВ, Торгової марки, знака. Виїзд дитини за кордон без згоди батька та позбавлення батьківських прав.
Одна з кращих юридичних практик компанії "Адвокат Ящук і партнери":
- Стягнення заробітної плати,
- Стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку
- і стягнення моральної шкоди.
Компанією не тільки виграно рішення в трудовому спорі щодо стягнення заробітної плати, але і в результаті роботи отримані кошти в процесі ведення юристами компанії виконавчого провадження.
З компанії-боржника стягнуто суму 47 160, 46 гривень у виконавчому провадженні у справі № 641/2466/14-ц.
Компанія "Адвокат Ящук і партнери" - один з лідерів ринку юридичних послуг у м. Харкові.
Телефонуйте за вказаними на сайті телефонами, приходьте до нас в офіс на консультацію.
Ми знаходимось в центрі Харкова - станція метро "Університет", вул. Сумська, 53.
Допомогли іншим стягнути працівну плату і зробимо все можливе у Вашій справі!
Нижче наведено рішення у трудовій суперечці, вигране юристом Заруцьким Русланом Михайловичем. Також, це рішення юрист компанії відстояв в апеляції і реально його виконав.
Провадження № 2/641/1611/2014 Справа № 641/2466/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2014 року
Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Григор'єва Б.П.
при секретарі - Вакуленко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інфраструктура відкритих ключів» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів», в якому просить з урахуванням уточнень стягнути з відповідача на його користь 9022,32 гривень в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, 33571,20 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку, 6000,00 гривень моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працював у відповідача директором ЦСК з 04.07.2011 року по 31.10.2013 року.
31.10.2013 року він був звільнений із займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України, розрахунку з ним відповідач не зробив. На день звільнення сума остаточного розрахунку складала 9022,32 гривень, що відповідає сумі заробітної плати за вересень та жовтень 2013 року.
У зв'язку з тим, що відповідачем по теперішній час не проведено з ним остаточного розрахунку, він вважає, що на підставі ст. 117 КЗпП України йому підлягає виплаті середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування завданої йому моральної шкоди позивач посилається на те, що його дружина ОСОБА_3 дуже довго страждала та лікувалася, що супроводжувалось майже постійними госпіталізаціями, в період з вересня по грудень 2013 року їй було проведено два останніх курси хіміотерапії.
Через невиплату йому заробітної плати, він був змушений позичати гроші у близьких та знайомих для покупки медикаментів для дружини, для погашення комунальних та інших платежів, а також для забезпечення себе та дружини життєво необхідним. Постійні звернення до близьких та знайомих з проханням позичити гроші та неповернення їх негативно сказалися на їх взаємостосунках. Така ситуація призвела до сварок із родичами та близькими, до глибоких душевних страждань його та його дружини, стосунки з близькими й досі «напружені».
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 уточнений позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача Дорошенко Г.О. позов визнав частково в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 9022,32 гривень, щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, то представник відповідача вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з таким позовом. Крім того представник відповідача зазначив, що у зв'язку із хворобою дружини ОСОБА_1 неодноразово надавалась фінансова допомога.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
ОСОБА_1 з 04.07.2011 року по 31.10.2013 року працював на посаді директора ЦСК в ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів», звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. /а.с.5/
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно зі ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В судовому засіданні встановлений і представником відповідача не заперечувався факт невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за вересень та жовтень 2013 року. /а.с. 6/
Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів» суми заборгованості із заробітної плати за вересень та жовтень 2013 року.
Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнути з ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів» на його користь заборгованість із заробітної плати за вересень та жовтень 2013 року в сумі 9022,32 гривень.
В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене зазначено: « В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».
Судом встановлено, що відповідач ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів» до цього часу не виплатив ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, тобто не розрахувався з ним.
А тому суд не погоджується з посиланням представника відповідача про застосування строків позовної давності, і вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по фактичного розрахунку та моральної шкоди .
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до ст.. 117 КЗпП України є порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Відповідно до 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів відсутності вини ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів» або уповноваженого ним органу у затримці розрахунку при звільненні матеріали справи не містять.
Середній заробіток визначається судом відповідно до ст.. 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (з наступними змінами), відповідно до яких середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", а саме п. 32 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були сплачені належні йому від підприємства , установи організації, суми в день звільнення , коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності вини.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
При визначенні середнього заробітку суд бере до уваги надану позивачем відповідь ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо розміру заборгованості по невиплаченій заробітній платі та невикористану відпустку ПрАТ «Інфраструктура відкритих ключів» перед працівником ОСОБА_1 /а.с.77-78/
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 209,82 гривень (4000+5022,32)/(21+22).
Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку з дня звільнення ОСОБА_1, 31.10.2013 року, по день постановлення рішення, 18.07.2014 року: листопад 2013 року -21*209,82=4406,22 гривень, грудень 2013 року -22*209,82=4616,04 гривень, січень 2014 року - 21*209,82=4406,22 гривень, лютий 2014 року - 20*209,82=4196,4 гривень, березень 2014 року - 20*209,82=4196,4 гривень, квітень 2014 року - 21*209,82=4406,22 гривень, травень 2014 року - 19*209,82=3986,58 гривень, червень 2014 року - 19*209,82=3986,58 гривень, липень - 14*209,82 =2937,48 гривень .
Таким чином середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 37138,14 гривень
У відповідності до роз'яснень, викладених у абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сума заборгованості із заробітної плати та сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обов'язкових платежів з громадян, є обов'язком роботодавця та працівника.
Обґрунтовуючи суму завданої моральної шкоди позивач посилається на те, що його дружина ОСОБА_3 дуже довго страждала та лікувалася, що супроводжувалось майже постійними госпіталізаціями, в період з вересня по грудень 2013 року їй було проведено два останніх курси хіміотерапії. А у зв'язку з тим, що йому не виплачувалась заробітна плата, він був змушений позичати гроші у близьких та знайомих для покупки медикаментів для дружини, для погашення комунальних та інших платежів. Через постійні звернення до близьких та знайомих з проханням позичити гроші в нього з близькими та родичами погіршилися стосунки, виникали сварки, що призвело до глибоких душевних страждань його та його дружини.
ОСОБА_1 з 02.06.1979 року перебував у шлюбі із ОСОБА_3 /а.с. 88/
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла через пареному лівого яєчника, пролонгацію хвороби. /а.с.7,10/
Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово надавалась матеріальна допомога на лікування його дружини, на підтвердження чого надав розпорядження та квитанції. /а.с.65-74/
Проте з наданих відповідачем розпоряджень та квитанцій не вбачається, що дані кошти були надані ОСОБА_1 саме як матеріальна допомога на лікування його дружини, немає підтверджень, що він взагалі отримував дані кошти.
Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст.. 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи. Суд вважає, що дії відповідача, що полягають у тривалій невиплата заробітної плати дійсно спричинили позивачу моральну шкоду, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача про стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1000,00 гривень, що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.
Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір». Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, ст..ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року, постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інфраструктура відкритих ключів» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інфраструктура відкритих ключів» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітній плати в розмірі 9022 (дев'ять тисяч двадцять дві) гривень 32 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інфраструктура відкритих ключів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 37138(тридцять сім тисяч сто тридцять вісім) гривень 14 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інфраструктура відкритих ключів» на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інфраструктура відкритих ключів» судовий збір у сумі 243 ( двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя: Б. П. Григор'єв