ВСУ розглянувши справу № 6-2861цс15 за позовом вкладника до банку про стягнення відсотків за договором банківського вкладу та 3-х% річних сформував таку правову позицію.

Закінчення терміну дії депозитного договору у разі невиконання зобов'язань не припиняє обов'язкових правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати завдані збитки, встановлені договором або законом.

При цьому відповідно до частини другої статті 1070 ЦК відсотки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, який зазвичай сплачується банком за вкладом до запитання.

Договір банківського вкладу не містить певного розміру відсоткової ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за цим договором після закінчення терміну його дії.

У переглянутому справі суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, частково задовольнивши позов, положення частини першої статті 1058 та статті 1061 ЦК до спірних правовідносин застосував неправильно та дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення строку дії договору та у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню відсотки за користування грошовим вкладом за відсотковою ставкою, передбаченої цим договором, не врахувавши, що договором не визначено розмір ставки відсотків за користування внеском у разі закінчення терміну його дії. Суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ЦК і не з'ясував, який розмір відсотків зазвичай сплачується банком за вкладом до запитання.