ВСУ 2 грудня 2015 року розглянув справу № 6-1707цс15 за позовом "Райффайзен банк Аваль" до боржника і поручителя про стягнення кредитної заборгованості.

В ході розгляду справи була висловлена правова позиція щодо позовної давності в кредитних спорах.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною терміну виконання зобов' язання і обумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу змінив термін виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту і платежів за ним почалося з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий термін виконання його умов.

У зв'язку з невиконанням вимоги від 26 серпня 2009 року банк звернувся в листопаді 2009 року до суду з відповідними вимогами до боржника і поручителя, проте ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача. Повторно банк звернувся до суду в лютому 2014 року, проте з урахуванням того, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а погашення боргу за кредитним договором відбулося в рамках конкурсного за рахунок продажу ліквідатором майна боржника, що не свідчить про визнання боргу відповідачем і не перериває перебігу позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ЦК і обґрунтовано відмовив банку в задоволенні позову.