ВСУ на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 січня 2016 року розглянув справу № 6-3019цс15 за позовом клієнта (відкрито зарплатний рахунок) до банку про відшкодування матеріальної шкоди (гроші були вкрадені працівниками банку і повернуті через кілька років, за цей час вони знецінилися, позивачка просила стягнути інфляційні втрати).

При розгляді була сформульована наступна правова позиція.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

За наявності у справі судового рішення, яким вже було встановлено розмір шкоди та відповідно стягнуто, такий розмір шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи та суд не має права змінювати її, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК.