ВСУ на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 вересня 2015 року розглянув справу № 6-1026цс15 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та права на частину квартири. Квартира була придбана на ім'я одного з колишніх подружжя в 2003 році в приід їх розлучення.

Суд сформулював наступну правову позицію. Відповідно до ст.ст. 16-18 Закону "Про власність", ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалося майно, нажите подружжям під час шлюбу (майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, або майно, що перебуває у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї або членами селянської (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, набуте в результаті спільної роботи громадян, які об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що вона є спільною сумісною власністю).

В інших випадках спільна власність громадян визнавалася частковою. Якщо розмір часток у такій власності не був визначений і учасники спільної власності у разі набуття майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею та коштами у створенні спільної власності.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їх спільної сумісної власності, якщо:

1) майно набуто в результаті спільної роботи таких осіб у сім"ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони отримали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для отримання спільного майна, ведення ними загального господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку з цим суду при вирішенні спору про розподіл майна, набутого сім'єю, необхідно встановити не тільки факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна в результаті спільної роботи.

Сам факт перебування в незареєстрованих шлюбних відносинах без встановлення обставин ведення загального господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки у разі встановлення цих обставин положення частини 1 ст. 17 Закону "Про власність" будуть правильно застосовуватися.